Стратегії інформаційного тероризму в російському медіадискурсі (2022–2025)
DOI:
https://doi.org/10.17721/2522-1272.2025.87.15Ключові слова:
медіаобраз, регіональні медіа, ветерани війни, стандарти журналістики, стигматизаціяАнотація
У цій статті досліджується феномен інформаційного тероризму в російському медіадискурсі протягом 2022–2025 років, зосереджуючись на систематичному використанні лінгвістичних, візуальних та наративних стратегій, що зображують Україну як джерело «терористичної загрози». Дослідження інтегрує теоретичні підходи до дискурсу тероризму (Шмід, Джексон, Бурдьє, Ентман) з корпусним аналізом російських державних ЗМІ. Використовуючи такі методи, як вибірка ключових слів на основі подій та кодування в MAXQDA, було визначено чотири домінуючі стратегічні фрейми: делегітимізація українського політичного керівництва, демонізація Збройних Сил та добровольчих батальйонів, віктимізація російського населення та героїзація дій Росії. Було показано, що кожна стратегія спирається на повторювані лексичні маркери («терористичний режим», «укронацисти», «жертви обстрілів»), візуальні коди (руїни, поранені мирні жителі, військова техніка) та наративні патерни (Україна як агресор, Росія як захисник). Результатом дослідження є демонстрація того, як ці фрейми функціонують не ізольовано, а у взаємодії, підкріплюючи бінарний світогляд, де Росія постає як жертва та рятівник, тоді як Україна конструюється як терористична держава. Кількісне кодування виявило динамічні зрушення: тоді як дискурс на початку 2022 року спирався на мобілізуючу демонізацію, пізніші етапи (2024–2025) наголошували на гібридних фреймах, що поєднують віктимізацію та героїзацію для виправдання тривалої агресії. Висновки. Результати дослідження роблять внесок у ширшу сферу досліджень медіа та тероризму, концептуалізуючи «інформаційний тероризм» як комунікативну практику, яка стигматизує опонентів, легітимізує насильство та мобілізує внутрішню та міжнародну аудиторію.
Завантажити
Посилання
Akyol, E., Langbort, C., & Başar, T. (2017). Information-theoretic approach to strategic communication as a hierarchical game. Proceedings of the IEEE, 105(2), 205–218.
Angwald, A., & Wagnsson, C. (2024). Disinformation and strategic frames: Introducing the concept of a strategic epistemology towards media. Media, Culture & Society, 46(7), 1527–1538. https://doi.org/10.1177/01634437241265045
Bittman, L. (1985). The KGB and Soviet disinformation: An insider’s view. Pergamon-Brassey’s.
Bourdieu, P. (1991). Language and symbolic power (J. B. Thompson, Ed.; G. Raymond & M. Adamson, Trans.). Harvard University Press.
Dunlap, C. J., Jr. (2002). Meeting the challenge of cyberterrorism: Defining the military role in a democracy. In M. N. Schmitt & B. T. O’Donnell (Eds.), Computer network attack and international law (Vol. 76, pp. 365–382). U.S. Naval War College. digital-commons.usnwc.edu
Entman, R. M. (1993). Framing: Toward Clarification of a Fractured Paradigm. Journal of Communication, 43(4), 51–58.
Fairclough, N. (2010). Critical Discourse Analysis: The critical study of language (2nd ed.). Routledge.
Ganor, B. (2015). Global Alert: The Rationality of Modern Islamist Terrorism and the Challenge to the Liberal Democratic World. Columbia University Press.
Hallahan, K., Holtzhausen, D. R., van Ruler, B., Verčič, D., & Sriramesh, K. (2007). Defining strategic communication. International Journal of Strategic Communication, 1(1), 3–35. doi.org/10.1080/15531180701285244
Ivashchenko, V., & Hryshyn, M. (2024). Typolohichni riznovydy stratehii u sotsialʹnykh media [Typological varieties of strategies in social media]. Integrated Communications, 2(18), 15–25. https://doi.org/10.28925/2524-2644.2024.182
Jackson, R., Jarvis, L., Gunning, J., & Breen Smyth, M. (2011). Terrorism: A critical introduction. Palgrave Macmillan.
Kharamurza, D. (2023). Informatsiinyi teroryzm yak instrument hibrydnoi viiny ta faktor ruinatsii mediaprostoru [Information terrorism as a tool of hybrid warfare and a destructive factor of the media space]. Intehrovani komunikatsii, 2(16), 29–37. https://doi.org/10.28925/2524-2644.2023.163
Kostenko, N., & Ivanov, V. (2003). Experience in content analysis: Models and practices. Kyiv: Center of Free Press. In Ukrainian
Mayring, P. (2022). Qualitative Inhaltsanalyse: Grundlagen und Techniken (13. Aufl.). Beltz.
Myslovskyi, I. (2022). Do pytannia tlumachennia mediateryoryzmu ta yoho pryklady na ukrainskomu telebachenni [On the issue of interpreting media terrorism and its examples on Ukrainian television]. Naukovi pratsi Mizhrehionalnoi Akademii upravlinnia personalom. Filolohiia, (3(5)), 48–54. https://doi.org/10.32689/maup.philol.2022.3.9
Schmid, A. P., & Jongman, A. J. (2005). Political terrorism: A new guide to actors, authors, concepts, data bases, theories, and literature (Revised edition). Transaction Publishers.
Shultz, R. H., Jr., & Godson, R. (1984). Dezinformatsia: Active measures in Soviet strategy. Pergamon-Brassey’s.
Snytko, O., & Hrechka, S. (2022). "Battle of narratives" in Ukraine's modern media space. Current issues of Ukrainian linguistics theory and practice, 44, 86–117. https://doi.org/10.17721/APULTP.2022.44.86-117
van Dijk, T. A. (2000). Ideology: A multidisciplinary approach. SAGE Publications.
Завантаження
Опубліковано
Заява про доступність даних
Набори даних, згенеровані та проаналізовані під час поточного дослідження, доступні у відповідного автора за обґрунтованим запитом.
Номер
Розділ
Категорії
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Леся Городенко, Євген Цимбаленко (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії CC BY 4.0, яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
