Асиметричні інструменти впливу та стратегічних комунікацій у кіберпросторі під час російсько-української повномасштабної війни
DOI:
https://doi.org/10.17721/2522-1272.2026.88.16Ключові слова:
стратегічні комунікації, асиметричний вплив, кіберпростір, управління наративами, когнітивна стійкість, мережецентрична війна, OSINT, російсько-українська війнаАнотація
У статті досліджено феномен асиметрії в системі стратегічних комунікацій у контексті сучасної кібервійни. Автори здійснюють типологізацію асиметричних інструментів, виокремлюючи когнітивні, технологічні та розвідувально-інформаційні методи впливу. Основну увагу приділено комунікаційним ефектам, які виникають внаслідок застосування нелінійних цифрових стратегій: від цивільного OSINT до алгоритмічного управління наративами. Показано, що повномасштабна війна спричинила трансформацію моделей комунікацій у кіберпросторі від ієрархічних до мережевих, де держава виступає модератором екосистеми сенсів, а громадяни – активними суб’єктами кібервійни. Обґрунтовано, що використання асиметричних інструментів не лише нівелює ресурсну перевагу противника, а й безпосередньо зміцнює когнітивну стійкість власного суспільства. Результати дослідження можуть бути використані для вдосконалення стратегій національної безпеки та розробки новітніх підходів до управління інформаційними процесами в умовах конфлікту.
Завантажити
Посилання
Alberts, D. S., & Garstka, J. J., & Stein, F. P. (2001). Network Centric Warfare. DoD Cooperative Re-search Program. http://dodccrp.org/files/Alberts_NCW.pdf.
Claverie, B., & du Cluzel, F. (2023). The Cognitive Warfare Concept. NATO Innovation Hub. https://innovationhub-act.org/wp-content/uploads/2023/12/CW-article-Claverie-du-Cluzel-final_0.pdf.
Hallahan, K., Holtzhausen, D., van Ruler, B., Verčič, D., & Sriramesh, K. (2007). Defining Strategic Communication. International Journal of Strategic Communication, 1(1), 3–35. https://doi.org/10.1080/15531180701285244.
Lind, W. S. (2004). Understanding Fourth Generation War. Military Review.
Miskimmon, A., O’Loughlin, B., & Roselle, L. (2013). Strategic Narratives: Communication Power and the New World Order. Routledge.
Molander, R. C., Riddile, A. S., & Wilson, P. A. (1996). Strategic information warfare: a new face of war. https://www.rand.org/content/dam/rand/pubs/monograph_reports/2005/MR661.pdf
NATO StratCom COE. (2023). Social Media Manipulation Report. Riga.
Nye, J. S. (2004). Soft Power: The Means to Success in World Politics. PublicAffairs.
Rid, T. (2012). Cyber War Will Not Take Place. Oxford University Press.
Singer, P. W., & Brooking, E. T. (2018). LikeWar: The Weaponization of Social Media. Eamon Do-lan/Houghton Mifflin Harcourt.
Sunstein, C. R. (2017). #Republic: Divided Democracy in the Age of Social Media. Princeton Universi-ty Press.
Горбулін, В. П. (2017). Світова гібридна війна: український фронт. НІСД.
Дубов, Д. В. (2014). Кіберпростір як новий об’єкт державної політики. НІСД.
Картунов О., Маруховський О. (2012). Інформаційне суспільство: аналіз політичних аспектів зарубіжних концепцій: Монографія. Київ: Університет економіки та права «Крок». 344 с.
Компанцева О., Заруба О., Череватий С., Акульшин О. (2022). Стратегічні комунікації для безпекових і державних інституцій : практичний посібник. Київ: ТОВ «ВІСТКА». http://fes.kiev.ua/n/cms/fileadmin/upload2/Book_28-06-2022_web-3.pdf.
Курбан, О. В. (2016). Інформаційні війни у соціальних мережах. КНУ.
Магда, Є. В. (2015). Гібридна війна: вижити і перемогти. Віват.
Почепцов, Г. Г. (2015). Сучасні інформаційні війни. Видавничий дім «Києво-Могилянська академія».
Завантаження
Опубліковано
Заява про доступність даних
Усі дані представлено у статті.
Номер
Розділ
Категорії
Ліцензія
Авторське право (c) 2026 Юрій Гаврилець, Дарія Анохіна (Автор)
Ця робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International License.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з такими умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії CC BY 4.0, яка дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи.
